Пам'ять — форма психічного відображення, яка полягає в закріпленні, збереженні та подальшому відтворенні минулого досвіду. Пам'ять пов'язує минуле суб'єкта з його теперішнім та майбутнім і є важливою пізнавальною функцією.
Основними процесами пам'яті є: запам'ятовування, збереження і та відтворення інформації. Розрізняють зоровий, слуховий, руховий (моторний) і змішаний (слухо-моторний, зорово-слуховий, зорово- моторний) типи пам'яті. Найчастіше трапляється змішаний тип. Основна ознака згаданих тинів — чуттєва конкретність.
Переважна більшість наших систематичних знань виникає | внаслідок спеціальної діяльності, мета якої — запам'ятати відповідний матеріал. Така діяльність називається мнемічною діяльністю. Діти молодшого шкільного віку характеризуються достатньо високим рівнем розвитку пам'яті, насамперед це стосується механічної пам'яті. Дещо відстає у своєму розвитку опосередкована, логічна пам'ять, оскільки в більшості випадків дитина, займаючись навчанням, обходиться механічною пам'яттю. Спеціальне навчання дітей І молодшого шкільного віку мнемічних прийомів суттєво підвищує продуктивність їхньої логічної пам'яті.
У підлітковому віці відбуваються важливі процеси, пов'язані з перебудовою пам'яті. Активно починає розвиватись логічна пам'ять, яка швидко досягає такого рівня, що дитина переходить до переважного використання цього виду пам'яті, а також довільної й опосередкованої пам'яті. Бурхливим є розвиток логічної нам'яті, частіше її використання призводить до уповільненого розвитку механічної пам’яті, внаслідок чого у підлітків виникають певні проблеми.
Пам'ять є функцією мозку і може бути розвинена шляхом тренувань. Тому доцільним є використання ейдетичних технологій, що базуються на збереженні й відтворенні надзвичайно живого й детального обри,її раніше сприйнятих предметів і явищ.
Згідно з тлумаченням, ейдєтичний образ посідає проміжне місце між відчуттям та уявленням. Практика свідчить, що ейдетична пам'ять характерна для підліткового віку і для творчих людей (музикантів, поетів, художників). Прийоми і методи ейдотехніки базуються на конкретному-образному мисленні. Дія методів ейдотехніки базується на «трьох китах»: а) якнайбільше яскравості, емоційності;
б) якнайменше логічності; в) візуалізація.
Деякі вправи, наведені нижче, пропонуємо використати у своїй роботі і вам.
РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА. ІГРИ І ВПРАВИ НА РОЗВИТОК ПАМ'ЯТІ
Вправа 1
Описати похвилинно події власного вчорашнього дня. Якщо виникнуть труднощі у відтворенні, необхідно зайнятись чимось іншим, а через 20-30 хвилин спробувати згадати ще раз.
Вправа 2
Взяти в руки якийсь предмет (ключ, годинник, книжку тощо), оглядати його уважно протягом ЗО секунд. Після цього, заплющивши очі, спробувати якомога точніше відтворити його. Якщо деякі деталі не уявляються чітко, необхідно поглянути на предмет знову, а потім, заплющивши очі, уявити їх аж до повного відтворення предмета. Зайнявшись іншою діяльністю, через 20-30 хвилин спробувати описати предмет знову.
Вправа 3
Вибрати 3 сюжети для роздумів (наприклад, кінофільм, плани на завтра, особисті спогади). Присвятити 3 хвилини на роздуми про кожен сюжет. Під час перших трьох хвилин думати тільки про перший сюжет, потім перейти до другого, потім до третього. Під час кожної фази потрібно уникати думок про інший сюжет.
Вправа 4
Уявити обличчя людини, яку часто бачите. Спробуйте її детально описати. Якщо виникли труднощі, при нагоді придивіться до людини уважніше. Розпочніть роботу знову доти, доки не уявлятимете обличчя цієї людини зовсім чітко, в усіх деталях.
Вправа 5
Спробуйте порахувати у «зворотному порядку від 200, віднімаючи при цьому від кожного наступного числа 3 (4, 5, 6 і т. д.). Наприклад, 200 - 197 - 194 -- 191 і т. ін.
Вправа 6
Ведучий називає (або демонструє картинки) у повільному темні 15-20 слів, не пов'язаних між собою. При цьому за участю учнів спочатку колективно, а потім самостійно створюється кумедна, нелогічна розповідь (включається уява) із використанням цих слів. Необхідно прагнути, щоб колене слово викликало зорові образи. Після цього учні уявляють «кінофільм» і вголос називають ключові слова.
Наприклад. Мавпа, басейн, панчохи, капелюх, дерево, сніговик, сонце...
Учні: «Мавпа плаває в басейні в рожевих панчохах і капелюсі у формі дерева, на якому сидить сніговик. Сніговик зненацька полетів аж до сонця...»
Примітка: потренувавшись, учні уявляють те, що захочуть.
ІГРИ НА РОЗВИТОК ПАМ'ЯТІ
Гра «Античас»
Кожному з учасників пропонується тема для невеликої розповіді (наприклад, «Театр», «Магазин», «Прогулянка у природу» тощо). Отримавши тему, учасник повинен розкрити її, описуючи події у зворотному порядку.
Гра «Тахітоскоп»
Учасники сидять у колі. Один або двоє учасників стають у центр кола. Вимикається світло, і, стоячи в центрі кола, гравці приймають будь-які пози, нерухомо застигаючи в них. За сигналом готовності на деякий час вмикається світло і знову вимикається. У момент спалаху учасники гри намагаються якомога точніше запам'ятати положення позуючих. Після ввімкнення світла позуючі в темряві повертаються і сідають у коло. Знову вмикається світло, і всі учасники гри, крім позуючих, спільними зусиллями намагаються відновити те, що бачили. При цьому «натурників» повертають на місця і «ліплять» з них пози, у яких, на думку групи, вони перебували під час спалаху світла. Після того як учасники гри дійдуть певної згоди, «натурники» демонструють свої справжні пози.
Гра «Повтори навпаки»
Ведучий зачитує слова, що складаються з 1—3-х складів. Учні повторюють, вимовляючи слова навпаки. Наприклад: сон — нос, раб — бар, село — олес і т. ін.
Гра«Замалюй»
Ведучий протягом 3-5 секунд демонструє низку простих гео-і метричних фігур. Після цього кожен з учнів відтворює це в зошиті по пам'яті.
Для ускладнення вправи кількість фігур можна збільшувати, додавати інші об'єкти (малюнки людей, овочів, хатки тощо), просити учнів не змінювати порядок і т. ін.
Гра «Відтворення за кодом»
Варіант 1
Ведучий демонструє по порядку 5-10 знайомих предметів. Учні при цьому вимовляють вголос назву предмета і записують у рядок початкову букву назви кожного. Потім відтворюють слова назви предметів за кодовим словом.
Наприклад. «Ваза» — «осел» — «лінійка» — «годинник» — «аркуш» -ВОЛГА.
Варіант 2
Гра навпаки. Ведучий задає слово-код, а учні придумують свої власні слова і повідомляють групі.
Наприклад: весло, вовк тощо.
Веселка. Енергія. Смола. Лікар. Осел. (ВЕСЛО)
Варення. Окуляри. Вікно. Круча. (ВОВК)
СІМ ЗАКОНІВ ПАМ'ЯТІ
Розумові здібності і пам'ять ростуть, як мускули при тренуванні.
Академік В. А. Обручев
1. Думайте. Г. Ліхтецберг казав, що люди мало запам'ятовують із прочитаного тому, що дуже мало думають самі. Тому намагайтесь знайти сенс. Не треба затискати руками вуха, впиватися очима у текст та повторювати Про себе рядок за рядком. Ці титанічні зусилля не врахуються, тому що важливий не процес, а результат. Останній буде набагато краще, якщо ви намагатиметесь знайти в тексті головну думку, виділити її аргументацію, відмітити перехід до наступної — тобто попрацюєте у книзі олівцем, зробите конспект.
2. Цікавтеся. Якщо мова йде не про дозвільне читання, для того щоб скоротати час у дорозі, значить, прочитане вам для чогось потрібне. Не забувайте про цю мету, адже ваші старання — заради неї. Оцініть, що дасть вам отримана інформація. Якщо користь дійсно очікується, то читати стане цікавіше. Якщо ж ні, то поміркуйте над словами англійського філософа Б. Стюарда: «Не читай нічого, що не бажаєш запам'ятати, та не запам'ятовуй нічого, що не будеш застосовувати».
Інакше кажучи: щоб їжа була в користь, їси з апетитом. Ця гастрономічна аналогія приводить до наступного закону.
3. Їжте слона частинами. Завтра іспити, але ви налаштовані рішуче, тому що попереду цілий день та ще ніч. Ми визнаємо ваші здібності та готові припустити, що до ранку ви подолаєте підручник та навіть будете пам'ятати його зміст до обіду — рівно стільки, щоб встигнути відповісти на декілька запитань екзаменатора. Але майте на указі, що до книги рекордів Гінесса та міцних знань ведуть різні шляхи. Тому матеріал краще вчити частинами, з перервами та не поспішаючи.
Р. 8. По декілька слів у день — та за рік можна вивчити іншомовний словник.
4. Будьте готові. Всі знають, як не хочеться змінювати плани, якщо налаштований на інше. Певного настрою на роботу потребує й книга. Адже все нове легше укладається на вже готові полички, міцніше, тримається завдяки зв'язкам з попередньою інформацією.
5. Не стоптуйте сліди. Давно помічено, що найкращий засіб забути тільки-но вивчене — спробувати тут же запам'ятати дещо схоже. Тепер ви це знаєте, тому не вчіть фізику після математики, історію — після літератури.
6. Озирніться навколо. Якщо уявити собі обстановку, в якій відбувалася подія, ви зможете пригадати і її.
7. Вчіть від «А» до «Я». Вся інформація повинна сприйматись як єдине ціле. Вчіть все одразу, а не частинами. Для цього почніть пригадувати спочатку.
СЕКРЕТИ ПІФАГОРА. «ВИХОВАННЯ ПАМ'ЯТІ»
Понад 2 500 років тому великий Піфагор, якого ми знаємо як видатного математика, створив систему вправ, що дозволяє будь-якій людині розвивати в собі феноменальні здібності.
Створена ним піфагорійська школа була свого часу розгромлена ворогами. Але велике вчення мудрого грека не зникло. У Стародавньому Римі Цицерон і Юлій Цезар, щоб здобути успіх, використовували прийоми психотехніки, розроблені Піфагором. Пізніше засновник ордену ієзуїтів Ігнатій Лойола, Леонардо да Вінчі, Наполеон та багато інших видатних особистостей минулого визнавали, що також активно користувались прийомами, розробленими Піфагором.
У нашій країні, де езотеричні техніки тривалий час не визнавались, про психотехніку Піфагора згадали лише в 90-ті роки минулого століття. В архівах знайшли рукописи видатного російського економіста і філософа В. Мануйлова. У цих рукописах і були зазначені прийоми, розроблені великим математиком.
Ось деякі з них.
• Якщо хочете мати бездоганну пам'ять, щоденно вранці і ввечері необхідно подумки прокручувати в дрібницях всі події, які трапились з вами минулого дня. Крім того, подіям, власним вчинкам обов'язково слід дати оцінку, ставлячи собі питання:
— Що я зробив сьогодні?
— Що не зробив з потрібного?
— Які мої вчинки заслуговують на засудження, а які — на похвалу?
— Яким моїм вчинкам слід радіти?
• Оволодівши попереднім прийомом, слід звертатись до подій вчорашнього дня, позавчорашнього і т. ін. Якщо у вас вистачить терпіння виконувати вищевказані вправи кожного дня, вашій пам'яті позаздрить навіть комп'ютер з великою базою даних.
Тренуючи таким чином свою пам'ять протягом тривалого часу, ви зможете згадувати події будь-якого періоду свого життя, будете легко згадувати уривки з текстів і навіть великі за обсягом поеми, групи предметів, ряди цифр, гами кольорів, мелодії тощо.
• Іще одна вправа, взята з життя піфагорійця. Вранці, ще до того, як він підніметься з ліжка, піфагорійцеві необхідно було подумки уявити основні події дня, включаючи конкретних людей, їхні вчинки, одяг і навіть репліки майбутніх розмов.
Звісно, для піфагорійців подібні навички були забавкою, мистецтвом «вищого пілотажу», але і для вас вони не є недосяжними. Слід лише дотримуватись деяких правил:
— навчитись уявляти події яскраво і чітко, в деталях;
— не поспішати в оволодінні технікою «виховання пам'яті»;
— ніколи не думати про те, чого не слід робити, адже негативні емоції та думки уміють матеріалізуватись.
МИСЛЕННЯ, ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ Й ФУНКЦІОНУВАННЯ
Мислення — вищий процес пізнавальної діяльності індивіда, що характеризується узагальненим та опосередкованим відображенням дійсності. Воно відображає реальність не тільки у вигляді окремих предметів, явищ та їх властивостей, а й визначає зв'язки між ними, які людиною безпосередньо не сприймаються.
Мислення як окремий психічний процес не існує, воно безпосередньо присутнє у всіх інших пізнавальних процесах: сприйнятті, увазі, уяві, мовленні, нам'яті. Ступінь участі мислення в цих процесах визначає їх рівень розвитку.
Виділяють такі види мислення:
• словесно-логічне;
• наочно-образне;
• наочно-дієве.
Розрізняють також:
• теоретичне і практичне, аналітичне та інтуїтивне;
• реалістичне та аутистичне;
• продуктивне й репродуктивне;
• довільне й мимовільне мислення.
Виділяють такі основні операції мислення: АНАЛІЗ, СИНТЕЗ, ПОРІВНЯННЯ, УЗАГАЛЬНЕННЯ, КОНКРЕТИЗАЦІЯ ТА АБСТРАГУВАННЯ.
Основними формами логічного мислення є: ПОНЯТТЯ, СУДЖЕННЯ , УМОВИВІД.
У першокласників і частково другокласників домінує наочно-дієве і наочно-образне мислення, тоді як учні 3—4 класів частіше спираються на словесно-логічне та образне мислення.
З метою адаптації мислення молодшого школяра до потрібного темпу роботи, а також для підвищення швидкості реакції та гнучкості мислення доцільно робити короткочасну «мисленнєву гімнастику» . Вона включає в себе довільні актуальні питання типу «Який сьогодні день тижня?», «Як звати твого братика?» тощо.
Підлітковий вік характеризується підвищеною інтелектуальною активністю. Мислення підлітка спрямоване па широкі узагальнення. Підлітки можуть висувати гіпотези, досліджувати й порівнювати між собою різноманітні предмети та явища, шукати альтернативний спосіб дії.
Юнацький вік характеризується активізацією процесу самопізнання, самостійності. Прагнення до самоосвіти, самоствердження — характерні особливості і підліткового, і раннього юнацького віку.
У цей період відбувається становлення свідомості особистості, і підлітки використовують будь-яку можливість випробувати себе в різних сферах діяльності, зокрема в інтелектуальній. Тому даний віковий період у розвитку особистості є найсприятливішим для здійснення цілеспрямованого виливу на розвиток словесно-логічного мислення.
ЯК РОЗВИНУТИ ТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ. ІГРИ НА РОЗВИТОК КРЕАТИВНОСТІ Й САМОПІЗНАННЯ
1. Оживити слово
Спробуємо поєднати семантику слова і його форму (літери). Намалюємо тварин за допомогою літер. Наприклад, слона малюємо буквами С, Л, О, Н; кактус — за допомогою К, А, Т,У, С.
2. Бурда презентує
Група учнів ділиться на команди по 5 осіб, і кожна виробляє свій оригінальний рецепт. Можливо, це буде об'єднання кількох рецептів, можливо, він буде вироблений шляхом проб і помилок. Але — ОСОБИСТИЙ. Через тиждень відбувається дегустація витворів кулінарного мистецтва. Під час оцінювання слід акцентувати увагу на сміливості поєднання інгредієнтів, оригінальності назви, обґрунтуванні її вибору.
3. Здобути нові враження
Учням пропонують різнорідну музику (наприклад, Скрябіна, поп, хард-рок) і брикет пластиліну з бісером (намистинками, пастками). Із цього матеріалу пропонують створити своє враження від мелодії, не оцінюючи її. Наприкінці гри варто відзначити, як змінилося ставлення до почутої музики.
4. Дати нове життя «ломаці»
«Ломакою» в дитячих садках називають зламану іграшку. Кожен учасник приносить з дому будь-яку нефункціональну річ. Учні по черзі придумують, де і для чого її можна іще застосувати.
Умови гри: не повторювати ідеї, не обмежуватися правилами реальності.
5. Намалювати поняття
Учням пропонується 10 слів (життя, ілюзія, ностальгія, віра, свобода, індивідуальність, цікавість...), бажано — назви абстрактних понять. Завдання — намалювати кожне і презентувати його. Презентація порушує зону комфорту людини, якщо остання не готова до ризику.
6. Дорога мого життя
Намалювати автошлях свого життя за допомогою відомих і вигаданих дорожніх знаків. Що відбувається на перехрестях долі? У складні періоди життя? Чи рівномірно розподіляються «радісні» і «сумні» дорожні знаки? Чи все веселе залишилося в минулому?
КЛЮЧОВІ СЛОВА І ФРАЗИ, ЩО МОЖУТЬ
БУТИ ВИКОРИСТАНІ ДЛЯ СТИМУЛЮВАННЯ
РОЗУМОВИХ ПРОЦЕСІВ
Пізнання — порівняйте; перерахуйте; сформуйте; встановіть; опишіть; назвіть; знайдіть основні етапи; дізнайтесь.
Розуміння — розкажіть своїми словами, опишіть, що ви відчуваєте щодо...; підсумуйте; покажіть взаємозв'язок; поясніть зміст; складіть правило за даним матеріалом; що є спільного і відмінного між...; розкажіть іншими словами.
Застосування — продемонструйте; поясніть мету застосування; скористайтеся цим, щоб вирішити...; складіть завдання для друга за аналогією; придумайте вправи для тренування...
Аналіз — розкладіть на складові частини; поясніть причини; кваліфікуйте; поділіть на склади; складіть план відповіді; складіть план до тексту.
Синтез — розробіть повий вид...; створіть; що відбудеться, якщо; знайдіть іншу причину, складіть за схемою речення; перебудуйте так, щоб...
Оцінювання — встановіть норми; відберіть і виберіть; зважте можливість; висловіть критичні зауваження; що ви думаєте про...; як вплинуло на вас прочитане; чи порадили б ви ознайомитись з цим матеріалом друзям і чому...
ІГРИ ДЛЯ РОЗВИТКУ МИСЛЕННЯ
1. «Складання речень»
Учителем навмання вибираються слова, не пов'язані між собою за змістом. Наприклад: річка, олівець, швабра, ведмідь. Необхідно скласти якомога більше речень, включивши всі слова (форму слів можна змінювати).
2. «Пошук спільного»
Вибираються два слова навмання. Необхідно знайти якомога більше спільних ознак для даних предметів.
Наприклад, ШАФА, МАГНІТОФОН. Спільні ознаки: вироби людини, неживі предмети, мають колір, однакової форми, в них є дверцята і ручки...
3. «Виключення зайвого»
Варіант 1. Вибираються 5 слів, чотири з яких мають спільну ознаку. Учням необхідно знайти зайве слово і виключити його.
Варіант 2. Букви в усіх словах переплутані, тож учням необхідно спочатку «зібрати» слова, а потім виключити зайве.
4. «Пошук аналогів»
Називається якийсь предмет чи явище (наприклад, «літак»). Дітям пропонується підшукати якомога більше аналогів, тобто інших предметів, схожих із заданим за суттєвими ознаками. Слід також систематизувати слова за ознаками (зібрати в групи).
Наприклад:
птах, вертоліт, ракета — літають;
машина, станок, кран — вироби з металу;
автобус, поїзд, велосипед — транспортні засоби.
5. «Пошук протилежних предметів»
Учитель пропонує дітям слово, що позначає предмет. Треба знайти предмети, протилежні даному, і систематизувати їх за групами. Наприклад:будинок.
а) Гараж, хлів-— за розміром і комфортом;
б) річка, гори — простір відкритий і закритий.
6. «Пошук предметів за даними ознаками»
Учням дається завдання назвати якомога більше предметів, що миють спільну ознаку з названим.
Наприклад: двері. Валіза — відчиняється. Підлога — скрипить. Дамська сумочка — має ручку.
УВАГА ЯК ДИНАМІЧНА СТОРОНА СВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ
Увага — спрямованість свідомості людини, зосередженість у даний момент часу на якомусь реальному або ідеальному об'єкті — предметі, явищі, події, образі, думці тощо.
Увага посідає особливе місце серед психічних явищ. Будучи невід'ємною частиною пізнання, почуття та волі, вона не зводиться до жодної з цих трьох сфер психічного.
Увага — динамічна сторона свідомості, яка характеризує ступінь її спрямованості на об'єкт і зосередження на ньому з метою забезпечення його адекватного відображення протягом часу, необхідного для виконання певного акту діяльності або спілкування.
Особливу роль відіграє увага у навчальній діяльності школярів. Зосередженість, спрямованість свідомості учня на певні предмети та явища необхідні на всіх етапах навчання. Часто нерозуміння навчального матеріалу, поява помилок під час виконання самостійних завдань, невміння починати і послідовно проводити роботу над заучуванням текстів, виконанням малюнків, технічних виробів пояснюється не відсутністю здібностей до цих видів занять, не слабкою кмітливістю або поганою пам'яттю, а недостатньою уважністю.
Уважність містить такі компоненти:
а) сталість уваги як тривалість безперервного процесу, необхідного для завершення даного завдання, дії тощо;
б) уміння довільно переключати увагу з одного об'єкта на інший;
в) стійкість, яка визначається опором щодо відволікаючого виливу сторонніх подразників.
Стала увага — найголовніша умова, що відрізняє добре встигаючих учнів від інших.
Увагу розглядають і як функцію внутрішнього коптролю за відповідністю розумових дій програмам їх виконання. Розвиток такого контролю покращує результативність будь-якої діяльності та її планомірне формування, корекція дає можливість подолати деякі дефекти уваги.
Увага в молодшому шкільному віці стає довільною, але ще досить довго, особливо на перших етапах навчання, сильною залишається мимовільна увага дітей.
Обсяг і стійкість, переключення й концентрація довільної уваги до 4 класу школи стають майже такими самими, як і в дорослої людини. Що стосується переключення, то воно в цьому віці навіть нище, ніж в середньому у дорослих. Це пов'язано з молодістю організму і рухливістю процесів у центральній нервовій системі дитини. Молодші школярі можуть переходити від одного виду діяльності до іншого без особливих зусиль.
РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА. ІГРИ І ВПРАВИ НА РОЗВИТОК УВАГИ
1. «Що чути?»
За сигналом учителя дітям пропонується дивитись почергово па двері та у вікно. При цьому їм треба слухати й запам'ятовувати, що там відбувається. Потім хтось розповідає про почуте й побачене, і пші — доповнюють.
2. «Будь уважний!»
Гра проводиться під музику. Почувши слово « зайчики », діти, що виконують цю роль, починають стрибати, «коники» — ніби «бити копитами» об підлогу, «раки» —задкувати, «пташки» —бігти, розкинувши руки, «лелека» — стояти на одній нозі.
3. «Чотири стихії»
Гравці сидять у колі. Ведучий домовляється з ними, що на вимовлене слово «земля» всі повинні опустити руки вниз; «вода» — витягти руки вперед; «повітря» — піднести руки вгору; «вогонь» — виконувати обертальні рухи над головою. Хто помилиться — вибуває з гри.
4. «Друкарська машинка»
Кожному гравцеві присвоюється 1—3 літери алфавіту (залежно під кількості дітей. Необхідно зробити так, щоб усі літери були розподілені). Потім придумується слово або фраза з 2-3 слів. За сигналом ведучого учні починають «друкувати» (оплески або стрибки). Коли слово надруковане, всі дружно плескають у долоні.
5. «Хто швидше?»
Варіант А. Учням пропонують якомога швидше викреслити олівцем у колонці тексту певну літеру алфавіту. Успішність виконання оцінюється за затраченим часом і кількістю помилок (пропущених літер).
Варіант Б. Пропонується закреслювати одну літеру вертикальною лінією, другу — горизонтальною.
Варіант В. Одну літеру закреслюють, другу — підкреслюють, третю — обводять кружечком.
6. «Акробат»
Гравці сидять рядочком. Ведучий, демонструючи в руках невеличку фігурку людини (ляльку), пояснює, що це — «акробат», який вміє виконувати 4 команди. «Праворуч!» — за цією команду акробат через праве плече робить оберт на 90°; «Ліворуч!» — повертається у протилежний бік. Команда «Вперед!» виконується як перекидання вперед, команда «Назад!» — перекидання назад.
Після того як усі учасники ознайомляться з принципами управління акробатом, вони сідають у коло і починають стежити за рухами уявного акробата, подаючи йому команди.
Той, хто не зміг у якийсь момент стежити за грою, вибуває з неї, і гра триває доти, доки не залишиться 1 переможець.
РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА. ІГРИ ї ВПРАВИ НА РОЗВИТОК УВАГИ
1. «Хор»
Один з учасників гри — відгадувач. Він виходить з приміщення. Інші гравці беруть 2—3 рядки з відомого вірша, і кожен учень отримує по одному слову. Заходить відгадувач. За командою ведучого учасники разом вимовляють кожний своє слово. Потрібно відгадати рядки вірша. Якщо відгадувач не може впоратись з першого, разу, учні хором повторюють слова.
2. «М'ячики з числами»
Гравці сидять у колі. Ведучий кидає комусь м'ячик невеликого розміру і називає будь-яке число від 1 до 19. Той, кому кинули, повинен миттєво відгукнутись, назвавши число, на 1 більше від названого, і знову кинути м'ячик комусь іншому, назвавши при цьому будь-яке інше число.
3. «Меблі»
Учасникам гри пропонують уявити себе будь-яким предметом
інтер'єру і зайняти відповідне місце в приміщенні. Один з гравців —
«господар» кімнати — ознайомлюється деякий час із розташуванням
меблів. їх можна уявити, запропонувавши гравцям зайняти виразні пози. Після цього «господар» виходить з приміщення. Проте з'являється його «син» і робить перестановку в приміщенні. «Господар» повинен усе розставити так, як було до перестановки.
4. «Скульптор»
Частина гравців (2—4 чоловіки) повинні збудувати « скульптурну групу» із самих себе. Один з інших гравців — «скульптор» — протягом певного часу стоїть нерухомо. Потім «скульптура» розпадається, і «скульптор» повинен збудувати її заново. Всі інші учасники вказують на помилки «скульптора».
5. «Надзвичайна увага»
Учасники гри розподіляються на 2 групи: «ті, що заважають» й «уважні». Ведучий розставляє «уважних» по периметру приміщення обличчям до центру і дає їм завдання повністю зосередитись на якихось роздумах і не помічати та не реагувати па те, що діється поруч, поки не буде дано команду «Стоп!» Гра триває 5—15 хвилин. За цей час ведучий разом з тими, «що, заважають», організовує серію провокаційних дій, метою яких є відволікати увагу «уважних» від їхніх роздумів. «Ті, що заважають» скандують лозунги, розігрують сценки, розповідають смішні випадки, інсценують закінчення занять і виходять з приміщення, зображують тварин, удають з себе жебраків, звертаючись по допомогу до «увалених» тощо. Ведучий стежить затим, щоб дії «тих, хто заважає» не були надто ефективними. Зокрема, він забороняє торкатись «увалених», в критичні хвилини допомагає гравцям викопувати свої ролі, зберігаючи належний образ. Потім лунає команда «Стоп!», починається обговорення гри.
ДЕСЯТЬ ПРАВИЛ САМООРГАНІЗАЦІЇ УВАГИ
1. Заздалегідь плануйте свій час так, щоб ніщо не відволікало вас (дзвінки, відвідування та ін.).
2. Перш ніж розпочати роботу, організуйте своє робоче місце.
3. Максимально мобілізуйте свою волю, намагайтеся відключитися від того, що займало вас раніше.
4. Коли приступаєте до вивчення нової теми, спочатку освіжіть попередній матеріал чи ліквідуйте вади.
5. Якщо сторонні думки заважають зосередитись, займіться конспектуванням. У силу своєї неперервності цей процес
робить неможливим часті та тривалі відключення уваги. Майже аналогічний ефект має читання уголос.
6. Читайте та осмислюйте те, що прочитали.
7. Зміна видів діяльності запобігає виникненню монотонності психічного стану, тобто сприяє збереженню стійкої уваги.
8. Контролюйте, стримуйте мимовільне переключення уваги на сторонні об'єкти (голоси, телефонні дзвінки, грюкання дверима та ін.).
9. Якщо у процесі читання ви несвідомо відключились, примусьте себе повернутися до місця відключення та перечитайте.
10. Не забувайте про освітлення, температуру, регулярні перерви.
Корисні поради «Школи ейдетики»
· Усе, що хочеш пам'ятати,— уявляй!
· Май на увазі: усе, що ти побачив, відчув, почув,— уже запам'яталось.
· Легко пригадується тільки те, що уявив.
· Не думай словами — думай образами.
· По картай себе за невдачі, а роби з них висновки.
· Фантазуй!
· Хвали себе навіть за незначні успіхи.
· Не заучуй уроків, а уявляй що-небудь цікаве, що допоможе пригадати потрібну інформацію (наприклад, «мавпа Буф» — губні приголосні).
· Не бійся забувати, якщо уявив.
· Прокидайся із задоволенням, уявляючи майбутні успіхи.
Асоціальність — свідчення моральної неповноцінності, відсутність вищих соціальних почуттів, ігнорування етичних норм, нехтування своїми обов'язками, потяг до гострих відчуттів, несприйняття критики, нестійкість бажань, часта зміна настрою, крайній егоїзм.
Причини:
1. Недоліки виховання (несформованість нормовідповідної поведінки).
2. Дефект самооцінки.
3. Нестійкість нервових процесів.
4. Асоціальність сім'ї.
5. Відсутність знань етичних норм.
Корекція: проводити бесіди з батьками, доводити до їх відома приклади поведінки дитини; проводити заняття з етики з асоціальними дітьми, давати змогу таким дітям потрапляти у становище жертви агресії інших дітей (самоаналіз «Чи гарно бути у такому становищі?»).
Замкненість — відсторонення від товариства внаслідок ослаблення емоційного зв'язку з ним.
Ознаки: уникнення товариства, сором'язливість, емоційна холодність, пригнічений настрій, підозрілість, незадоволений вигляд, недовіра.
Причини:
1. Тривалий стрес.
3. Несформованість комунікативних здібностей.
3. Невдачі.
4. Дефект самооцінки.
Корекція: акцент на позитивних якостях, зміцнення віри в учня (сина, доньку, онука, брата...), підкреслення позитивних рішень і дій дитини, заохочення до позитивного сприйняття, виявлення терпіння, формування комунікативних вмінь.
Невпевненість — переживання людиною своєї неспроможності досягти тих чи інших життєвих цілей, впоратись із певними задачами внаслідок заниження самооцінки.
Ознаки: знижений життєвий тонус, песимізм, тривожність, почуття провини, самозвинувачення, покірність, смиренність, сором'язливість.
Причини:
1. Надмірна вимогливість.
2. Передбачення невдачі.
3. Хвороблива самокритика.
4. Зниження успіху з метою попередження ще більшого провалу.
Корекція: розвивати адекватні можливостей до себе та самоповаги, виховувати сміливість, усвідомлення потреби в самому собі.
Екстернальність — схильність людини приписувати відповідальність за результати своєї діяльності якимось зовнішнім силам..
Ознаки: невпевненість у власних силах, неврівноваженість, гостре емоційне реагування на обставини, прагнення відкласти свої наміри на невизначений термін, страх щось змінити, схильність змінювати свої погляди, агресивність, недоброзичливість.
Причини:
1. Занадто висока опіка батьків або авторитетне ставлення.
2. Нереалістична самооцінка.
Корекція: ставити в ситуацію, коли від їх самостійного вибору залежить подальший розвиток події, заохочувати до ініціативності, пов'язаної з ризиком, хвалити за проявлену рішучість.
Естетична нечутливість — якість особистості, що виявляється у відсутності емоційного відгуку під час сприймання об'єктів, яким притаманна естетична цінність.
Ознаки: надмірний раціоналізм, пошук практичної користі, споживацька авторитарна життєва орієнтація сім'ї, зневажливе ставлення до «жіночих» цінностей.
Корекція: через створення багатого естетичного оточення, підвищення культури міжособистісних взаємин; звертати увагу на красиве, прекрасне (парк, театри, фонтани, галереї…), виробляти критерії високої краси, тренувати творчу увагу.
Схильність до нечесної поведінки — брехня, свідоме заперечення того, що відповідає дійсності.
Мотиви:
1. Уникнення сорому.
2. Прагнення досягти чогось, якщо не виходить іншими методами.
3. Захист друзів, самозахист.
4. Здобування визнання.
5. Засіб особистого життя, маніпулювання дітьми.
Корекція: наголошувати на необхідності говорити правду; викривати кожний факт брехні, не соромлячи при цьому дитину, а підводячи її. до цього фразою «Мені приємно було б, якби ти сказав правду»; наводити приклади чесної поведінки з літературних джерел.
КОРЕКЦІЯ НЕДОЛІКІВ ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ
Агресивність — характеризується поведінкою, спрямованою па заподіяння психологічної та фізичної шкоди іншій людині, і супроводжується емоціональним станом гніву, ворожості, ненависті.
Ознаки: впертість, забіякуватість, дратівливість, гнів, вибухи злості, обурення, владність, наполягання на своєму, егоцентризм, самовпевненість, зависока самооцінка.
Причини:
1. Реакція на приниження гідності.
2. Наслідок обмеження самостійності.
3. Надмірна опіка.
4. Надмірна екстраверсія.
5. Прояв едипового комплексу (агресія до представників певної і статі).
6. Прояв суперництва між дітьми.
7. Гнітючий стан.
Корекція: знизити агресію різними методами. Спочатку — мовчання, стриманість. Через 10—15 хвилин, коли дитина вийде зі стану агресії, її долають сумніви: а чого я так зробив? Тоді треба діяти: поговорити, заспокоїти.
Тривога — емоційний стан, який виникає в ситуаціях небезпеки і проявляється в очікуванні несприятливого розвитку подій. Емоційна вразливість, спалахи емоцій, страх спілкування з незнайомими людьми.
Ознаки: підвищена напруженість, збудженість, страх перед усім новим, невпевненість у собі, очікування неприємності, підвищена старанність, безініціативність, пасивність.
Причини:
1. Вроджена.
2. Залякування з метою домагання слухняності.
3. Результат гіперсоціального виховання (надмірна кількість заборон), комплекс провини.
4. Розлучення батьків.
5. Довготривала хвороба.
Корекція: підбадьорювати, заохочувати, висловлювати впевненість у її успіху, визначити тривогу, її причину; проводити ігри, вправи.
Імпульсивність — особлива поведінка людини, яка полягає у схильності діяти за першим спонуканням.
Ознаки: нестриманість, емоційні пориви, неврахування інтересів інших.
Для дошкільників та початкової ніколи — невміння чекати, здатність легко ображатись, легко відволікатись, безтурботність, скарги на образи.
Причини:
1. Вікові особливості.
2. Потурання дорослими емоційної нестриманості.
3. Гіперактивність (різні подразники).
Корекція: відзначати кожну спробу стриматись, хвалити за найменший прояв терпіння.
Немає коментарів:
Дописати коментар